Фото: Сергій Болвінов
28-річний слідчий Ігор Харченко півтора місяця був в окупації у Вовчанську Харківської області. За цей час його двічі допитували, погрожували розправою над батьками, але він знайшов спосіб повернутися, оминувши більшість ворожих блокпостів.
Історію правоохоронця розповів начальник Слідчого управління ГУ НП України в Харківській області Сергій Болвінов, повідомляє «Слобідський край».
Коли росіяни увійшли до Вовчанська, Ігор Харченко одразу створив групу в Телеграмі для своїх, щоб розповідати, що відбувається в місті. Також чоловік налагодив контакт із ЗСУ та почав передавати їм усі корисні дані, які отримував.
«Я почав передавати інформацію про пересування техніки, я їздив по місту, дивився, де є техніка, де нема, намагався фотографувати або скидати мітку. Приблизну кількість. Кожного ранку я виїжджав на велосипеді на так звану розвідку, катався містом, дивився, що змінилося, чим вони займаються. Якщо було щось цікаве, я фотографував, або якось фіксував. А потім їхав додому та намагався передати інформацію, знаходив Інтернет та передавав», – розповідає поліцейський.
Проте одного дня його в масці на голові та із зав’язаними очима забрали прямо з дому військові рф. Погрожували та вимагали адреси колег, але він не сказав. Потім хотіли, щоби слідчий сказав на камеру підготовлений ними текст. Ігор зізнається, що дуже хвилювався за батьків, бо росіяни, як завжди в таких випадках, починають шантажувати родиною.
«Під час допиту, коли знімали відео, вони погрожували, казали, у тебе є родина, яка хоче жити, подумай про них. Ризикував, але сподівався на краще. Вони тиснули морально, погрозами, дезінформацією «Харків уже оточено, Київ майже взяли, давайте працювати, все буде у вас добре, зарплати у нас вищі», – згадує Ігор.
На камеру змушували сказати, що «неважливо, який у місті буде прапор, ми хочемо миру», та вимагали похвалити армію рф. Молодому слідчому дивом удалося відволікти та ввести в оману військового, який проводив це «інтерв’ю».
«З людиною, яка дала мені текст, я почав вступати в полеміку, пояснював, що я цього сказати не можу, тому що я громадянин України і я так не вважаю. Мені почали погрожувати. Погрожували сім’ї, рідним. На відео мене знімав військовий, а в нього не було досвіду допитів – тому я розповів багато, але не те, що їм було потрібно. І він навіть не виправляв мене, ми не перезнімали відео, мене відпустили. Я просто пропускав ті моменти, які були проросійськими, «води» їм налив, а конкретику так і не озвучив. А за тиждень виїхав», – говорить слідчий.
Через тиждень після всіх допитів росіяни почали масований пресинг на українських поліцейських – змушували співпрацювати та переходити на їхній бік. Зв’язку у Вовчанську тоді не було, але Ігор знайшов спосіб зв’язатися з обласним керівництвом і повідомив, що готовий виїжджати. Маршрут з хлопцями-колегами розробляли заздалегідь. Вибрали такий шлях, щоби оминути більшість блокпостів.
«Я дуже переживав, почистив весь телефон, всі фотографії, пов’язані з несенням служби, з роботою, номери телефонів почистив, щоб, якби б перевіряли, не могли запідозрити, що я можу бути працівником поліції», – згадує Ігор.
А щоби викликати мінімум підозр, слідчий підсів у машину до своїх знайомих. Вивозила його родина з дитиною. Чоловік зізнається, що під час виїзду дуже нервував. Каже, пощастило, що машина була тонована з усіх боків, а він їхав на задньому сидінні поруч із донькою подружжя.
«Скоріше за все, прийняли за старшого брата. Коли ми під’їжджали на один блокпост, на другий блокпост, там були «ДНРівці» так звані, з перегаром, з червоними обличчями, і ми коли під’їжджали, вони перевіряли документи лише у водія та пасажира попереду. На всіх вікнах були листи А4 з написом «діти» великими літерами. Тому вони, скоріше за все, мене прийняли за підлітка, разом з цією дівчинкою я сидів позаду», – говорить поліцейський.
А під устілкою взуття весь цей час у нього лежало посвідчення чинного працівника української поліції. Каже, жетон залишив, бо він металевий і важкий, а от «корочку» покинути не зміг.
«Посвідчення маленьке, тоненьке, його легше було вивезти. Я просто сподівався на те, що повністю роздягати мене не будуть», – каже Ігор.
Чоловіку вдалося виїхати з окупації неушкодженим. А після звільнення Вовчанська він став заступником начальника слідства райвідділу. І тепер під постійними атаками з боку рф продовжує працювати та розслідувати воєнні злочини. Як сам каже: «фіксувати обстріли під обстрілами».
Нагадаємо, у Вовчанській громаді Харківської області розглядають питання щодо примусової евакуації дітей з п’яти населених пунктів.
Нагадаємо ще, 22 червня у місті Вовчанськ у результаті обстрілу згорів житловий будинок. Окрім того, пошкоджено будівлі м’ясокомбінату, господарчі споруди та приватні домоволодіння.
20 червня близько 11:00 росіяни в черговий раз обстріляли приватний сектор міста Вовчанськ. У результаті виникли одразу дві пожежі за різними адресами. А за годину трапилась ще одна.
Більше новин Вовчанськ читайте на нашому сайті.