Сьогодні світ вітає справжніх велетнів. Один з них мешкає у Харкові (фото, відео) 240 22 сентября 2023 17:00 Сьогодні відзначають Всесвітній день слонів.
Сьогодняшнє свято велетнів було встановлене з ініціативи природоохоронних організацій, екологів та небайдужих людей, стурбованих скороченням чисельності цих тварин.
До речі, Всесвітній день захисту слонів вже святкували 12 серпня; а також на носі ще одна дата — Всесвітній день слонів – 30 листопада. Ці свята, які проводяться за рішенням різних ініціативних груп, об’єднує одна спільна мета – привернути увагу громадськості до необхідності захисту слонів, незаконного винищення, а також проблеми утримання тварин у неволі.
Нагадаємо трохи про подію 12 серпня. З ініціативою святкування виступили у 2011 році канадські режисери Патрісія Сімс і Майкл Кларк із кінокомпанії CanazWest Pictures і таїландський Фонд реінтродукції слонів (Elephant Reintroduction Foundation, Бангкок). Мета його проведення – поширення інформації про необхідність захисту та збереження популяції африканських та індійських (або азійських) слонів.
До першого святкування Всесвітнього дня слонів у 2012 році вийшов знятий Сімс і Кларком фільм «Повернення в ліс», в якому розповідається про переселення азійських слонів, що знаходилися в неволі, в природне середовище проживання в Таїланді.
Існують і інші дні, присвячені цій тварині: День слонів, що відзначається 13 березня у Таїланді; Всесвітній день захисту слонів у зоопарках – 20 червня…
До речі, історія харківських слонів починається з 1925 року. Майже за сторіччя в Харківському зоопарку мешкали лише 9 велетнів. Після загибелі слонихи Тенді 26 липня 2021 року слон Аун залишився один. Восени 2023 року йому виповниться 26 років. Для слона це вік молодий. Але пару для такого дорослого слона знайти не так просто. Особливо зараз – під час війни…
Перші харківські слони. Мока та Ямбо
Бабусею харківських слонів є слониха Мока. Вона з’явилася у столиці Слобожанщини у 1925 році. В історії харківських слонів згадується інформація про те, що слониху купили у знаменитого на той момент торговця тваринами Карла Гагенбека за 5300 рублів.
Але, найімовірніше, мають на увазі зоопарк Гагенбек. Карл Гагенбек — німецький колекціонер диких тварин і підприємець справді набув широкої популярності, але він помер у 1913 році.
До речі, саме Хагенбек вважається автором ідеї, згідно з якою тварини у зоопарках мають утримуватися не в тісних клітинах, межами яких є штучні паркани та загородження, а у великих вольєрах, обмежених природними бар’єрами (водойми, скелі, дерева та інше).
Через три роки, в 1928 році, у Моки з’явилася пара — самець Ямбо. Згідно з однією з міських легенд Ямбо був дуже крутого харакетру і навіть позбавив життя одного необережного відвідувача, який якимось чином пробрався у вольєр.
Слони вродливі, неординарні, розумні, але не настільки добрі, як про них розповідалося в дитячих книжках. Розлючений слон надзвичайно небезпечний.
Мока та Ямбо загинули в роки нацистської окупації Харкова.
Майя та Бак-Зах. Кохання з першого погляду
Слони знову з’явилися у Харкові лише 1953 року. Слониха Майя переселилася до Харкова з Лейпцизького зоопарку. Її чоловік Бак-Зап прибув до Харкова вже дорослим слоном – йому було 30 років, і він, як кажуть, у житті побачив чимало.
Батьківщиною слона був В’єтнам. Частину життя Бак-Зап провів у заможного в’єтнамського селянина і залучався до перевезень вантажів під час заготівлі лісу. Але 1945-го слона «призвали» до армії. Бак-Зах брав участь у Другій світовій війні – перевозив снаряди та зброю. То справді був домашній соціально адаптований слон, який добре розумів і виконував команди людини.
Після війни Бак-Зап потрапив до Одеси. А вже з Одеси слона перевели до Харківського зоопарку.
Поява слона у Харкові, у серпні 1955 року, викликала справжній фурор. Річ у тім, що тварину від станції до зоопарку доставляли в пішому порядку, як у байці у Крилова: «По вулицях слона водили, наче на показ». На вулиці вивалили юрби харків’ян.
Але ще дивовижніша сцена розігралася у зоопарку. Коли між Бак-Запом та Майєю прибрали бар’єри, слони просто кинулися назустріч один одному. Через два роки у пари народилося слоненя — дівчинка Харків’янка. Проте сімейного щастя не вийшло. Слоненя померло від ниркової недостатності. Ветеринарам не вдалося врятувати і Харків’янку: вона загинула, не доживши кілька місяців до свого п’ятиріччя.
Існує версія, що харківських слонів занапастив асфальт. Нібито одного разу до зоопарку прибула якась комісія. Чиновники визнали, що у вольєрах слід укласти асфальт. Але слонам показано для ходьби саме ґрунтова поверхня. Тварини почали хворіти. 1965 року померла Майя. Бак-Зап пережив кохану на рік.
Тутта і знаменитий Асам
Слоновник пустував трохи більше як рік. Знову – втретє – на допомогу прийшла Німеччина. З Берлінського зоопарку приїхала дворічна Тутта.
Незабаром для Тутти теж із Німеччини привезли нареченого Ассама. Але Ассам був значно старшим. Йому було 16 років. Асам народився в Індії. У чотири роки він потрапив до Німеччини, до мюнхенського цирку. Асам був справжнім професійним артистом: жонглював, робив стійку, вальсував, грав у м’яч та розкланювався. Слон був дружній, проте відрізнявся тонкою душевною організацією – він не терпів грубості та жорстокості. Якось дресувальник побив слона, Ассам навідріз відмовився виступати й був «звільнений» із цирку.
Тутта підросла, і слони склали гарну пару. 1978-го готувалися стати батьками. Однак знову сталося нещастя. Тутта захворіла. Ветеринари не змогли врятувати ні малюка, ні Тутту. Асам пережив подругу на 21 рік.Читайте також: Сьогодні всесвіт вітає справжніх велетнів. Один з них мешкає у Харкові (фото, відео)
Але, кажуть, він замкнувся і, очевидно, дуже сумував. Асам прожив у Харкові понад тридцять років і мав величезну популярність серед містян. Про нього навіть складали легенди. Якось Ассам врятував відвідувача, який необережно заліз у вольєр із бегемотом. Асам, помітивши непорядок, підняв тривогу, почав сурмити. Слон мав передчуття небезпеки. Дерево, що росло у вольєрі, обходив стороною. Коли одного разу під сильним натиском вітру дерево впало, виявилося, що воно всередині було трухляве.
Асам помер у січні 2000 року. За слоновими мірками він не був старим — всього 48 років. У неволі деякі слони доживають до 75-80 років.
Тенді та Аун
Четвертою парою слонів у Харкові стали Тенді та Аун. Тенді народилася в Одеському зоопарку 1998 року і 2000-го приїхала до Харкова. Все, якщо так можна сказати, свідоме життя слониха прожила у Харкові й цілком може вважатися харків’янкою.
Через два роки, 2002-го, з Нідерландів до Харкова приїхав п’ятирічний слон Аун. Тенді та Аун були парою, яка могла дати потомство. Але, на жаль, з маленьким слоненятком у Харкові знову не склалося.
Після загибелі слонихи Тенді 26 липня 2021 року Аун залишився один.
Восени 2023 року йому виповниться вже 26. Для слона це вік молодий. Але пару для такого дорослого слона знайти не так просто. Особливо зараз – під час війни…
Довідка. Слони належать до сімейства слонових (Elephantidae), загону хоботних (Proboscidea). Це єдині представники стародавньої групи хоботних, які дожили до нашого часу, раніше населяли більшу частину суші (виняток — Австралія). Сьогодні вони є найбільшими наземними ссавцями планети. Зараз тварини мешкають у тропічних лісах та саванах Південно-Східної Азії та Африки (на південь від пустелі Сахара). На сьогодні існують три види: Індійський слон (Elephas maximus), африканський Саванний слон (Loxodonta africana) та Лісовий слон (Loxodonta cyclotis).
Індійські слони зустрічаються у 13 державах: Бангладеш, Бутан, В’єтнам, Індія, Індонезія (Калімантан, Суматра), Камбоджа, Китай, Лаос, Малайзія, М’янма, Непал, Таїланд, Шрі-Ланка. Африканські слони, які більші за індійські, зустрічаються в 37 державах.
Індійські слони занесені до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (МСОП; IUCN) як «такий, що перебуває в небезпечному стані» (Endangered; 1996), африканські — як «такий, що перебуває у стані, близькому до загрозливого» (Near Threatened; 2008). У 1989 році рішенням ООН було повністю заборонено міжнародну торгівлю слоновою кісткою (бивнями), яка використовується для прикрас та виробів. У багатьох країнах світу вбивство слона карається смертною карою. На зменшення чисельності тварин впливає насамперед скорочення їх природного довкілля (через вирубування лісів та інше), а ще браконьєрство.
До речі, сьогодні ще й відзначають Всесвітній день носорога (World Rhino Day).
Свято було започатковане в 2010 році і спочатку стосувалося долі африканських носорогів, проте загальна сумна доля, пов’язана з діяльністю браконьєрів, що поставила на межу зникнення всі види, об’єднала разом з африканськими носорогами їхніх азіатських родичів.
Боротьба з браконьєрами стає зараз головним вирішенням проблеми, здатним зупинити процес загибелі цілих видів. Адже знищене на 95% у 20 столітті поголів’я носорогів за прогнозами біологів може зникнути зовсім протягом 20 років у тому випадку, якщо браконьєрські факти не будуть остаточно припинені. Біологічна різноманітність видів планети Земля продовжує скорочуватися, причому стосується це, зокрема, і тварин, назви яких відомі кожній людині з дитинства. Серед них виявився і носоріг, окремі види якого наприкінці 20 століття просто під загрозою зникнення.
Саме в колах біологів і любителів природи раніше за все починають бити на сполох з приводу загибелі або загрози зникнення тих чи інших видів тварин. Всесвітній Фонд дикої природи у Південній Африці виступив з ініціативою проголошення 22 вересня Всесвітнім днем носорога для того, щоб привернути увагу людства до проблеми зникнення цього рідкісного представника фауни.
Ініціативу було підтримано природоохоронними організаціями у всьому світі. Першими відгукнулися країни, біля яких проживають популяції тієї чи іншої виду носорогів. Всього таких видів налічується 5: чорний, білий, індійський, суматранський і яванський носороги. Зоопарки, заказники та заповідники багатьох країн у всьому світі запрошують усіх бажаючих познайомитися з життям та звичками носорога, а також просто помилуватися цією незвичайною, рідкісною, вражаючою твариною.