Фото: Віктор Коваленко
Завдяки ЗСУ Богодухівський район Харківської області не знав, що таке окупація, за винятком двох населених пунктів. Під майже щоденними ударами ворога перебуває Золочівська громада, яка зазнала великих руйнувань. Без огляду на це прихисток у громадах району знайшли тисячі десятків українців.
Не дали захопити Золочів
Прикордонна Золочівська ТГ – одна з тих громад Харківської області, що найбільше постраждали від ворожих обстрілів. З 25 лютого 2022-го і донині окупанти б’ють по Золочівщині майже щодня: гатять авіацією, артилерією тощо. У громаді налічується 74 населені пункти, і тільки в чотирьох з них не було прильотів. За рік війни під час обстрілів і бойових дій тут загинули 64 місцеві жителі. Ще 104 особи отримали поранення. За словами начальника Золочівської селищної військової адміністрації Віктора Коваленка, близько 700 військових з ТГ наразі боронять нашу країну в лавах Збройних Силах України. 27 бійців загинуло, шестеро перебувають у полоні.
Унаслідок ворожих обстрілів близько 1500 будинків або частково, або повністю зруйновані. Повністю знищені дві школи (у селах Макарове та Уди), пошкоджені амбулаторії, медичні пункти, клуби, деякі з них не підлягають відновленню. Також сильно від обстрілів потерпали сільгосппідприємства. Прямі влучання є в ангари, господарські споруди, майстерні. Також побито техніку, згоріли паливні склади.
Щодо центру громади, там пошкоджені лікарня, школи № 1, № 2 і № 3, дитячий садок № 2, адміністративні будівлі тощо. Окупанти двічі хотіли взяти Золочів, утім завдяки ЗСУ досягти мети у них не вийшло.
– 25 лютого колона російських військ пішла на Золочів, утім була знищена нашими військовими. Через два тижні, 9 березня, вони знову хотіли захопити селище, однак і тоді їм це не вдалося – 93-тя легендарна бригада відбила цей наступ, – згадує начальник Золочівської СВА Віктор Коваленко. – Ворожі війська взяли під свій контроль два села нашої громади – Макарове і Турове, які ЗСУ деокупували у вересні. Там відновили електроенергію, газопостачання та водопостачання. Я дуже вдячний лікарям, поліцейським, енергетикам, газівникам, пожежникам, які протягом активної фази бойових дій були поряд з людьми, відновлювали інфраструктуру.
На сьогодні у Золочівській ТГ люди з газом, світло є в 90 % населених пунктів громади. Поки без електропостачання залишаються селище Сніги, а також села Сотницький Козачок, Гур’їв Козачок, частково Басове, Костянтинівка та Андріївка. За словами Віктора Коваленка, енергетики та сапери активно працюють над відновленням енергомереж.
Наразі жодної людини не проживає в селах Уди (де до війни мешкало 1217 людей), Червона Зоря та Окіп. Саме вони зазнали найбільших руйнувань, а також Карасівка, Світличне, Калинове, Чорноглазівка й усі населені пункти, які розташовані на кордоні з рф. Загалом після 24 лютого 2022 року близько п’яти тисяч жителів Золочівської ТГ виїхали в інші регіони України або за кордон. Водночас прихисток у цій громаді знайшли 3777 внутрішньо переміщених осіб, більшість з яких – харків’яни.
Облаштували на кшталт санаторію
Головним викликом для Богодухівської громади за рік війни став масовий наплив переселенців.
– Усі сили були спрямовані на обороноздатність нашої громади, на тили, на забезпечення переселенців. У нас одна з найбільш заселених ТГ області. Лише офіційно було зареєстровано понад 17 000 ВПО, але ця цифра була більшою, це було видно за дефіцитом продуктів і ліків. Особливо в березні – квітні було велике навантаження на торгівлю, комунальні підприємства, тяжко було, але впоралися, – каже Богодухівський міський голова Володимир Бєлий.
У Богодухові для людей, які втратили дах над головою, відкрили пункт компактного проживання з харчуванням
в одному зі спеціальних шкіл-інтернатів. Навчальний заклад був розрахований на 100–120 осіб, утім довелося збільшувати спальні місця більш ніж утричі. У березні – квітні одночасно там проживало 370 осіб. Там є пральня, їдальня, лазня тощо. Це щось на кшталт санаторію, тільки без процедур. Коли потепліло, люди почали роз’їжджатися, втім наразі в цьому пункті мешкає близько 100 переселенців.
З березня в Богодухівській громаді постійно видають гуманітарну допомогу. Крім цього, Богодухівщина допомагала «гуманітаркою» громадам не тільки нашого регіону, а й сусідніх областей.
Як каже Володимир Бєлий, за рік війни було три цілеспрямовані обстріли Богодухова, внаслідок яких постраждали об’єкти інфраструктури. За цей час у громаді загинули три жінки.
Допомога переселенцям і армії
У Коломацьку громаду, як і в Богодухівську, з початку війни приїхало багато переселенців. До 24 лютого в ТГ проживало 6900 людей, а в травні населення збільшилося приблизно на 65 %. Це було колосальне навантаження на інфраструктуру населених пунктів. Не без проблем, але органи місцевого самоврядування впоралися з цим викликом. У громаді було заселено все, що можна: житлові будинки, гуртожитки та навіть будинок ветеранів, який не працював 20 років. Окрім даху над головою, на Коломаччині жителів постійно забезпечують гуманітарною допомогою.
Серед селищних громад Краснокутська йде на третьому місці за кількістю офіційно зареєстрованих ВПО. На її території довідку переселенця отримали 14 030 осіб (більше – тільки у Нововодолазькій і Пісочинській ТГ). На Краснокутщині активно допомагають переселенцям, забезпечують гуманітарною допомогою, впорядковують громаду.
Валківська громада, які і всі названі вище, прийняли в себе багатьох українців. Загалом довідку переселенця у Богодухівському районі отримали понад 62 000 осіб. А на Валківщині офіційно зареєстровані 22 776 ВПО. Громада за цим показником в області поступаються тільки Зміївській громаді. Жителі Валківщини активно займаються волонтерством, допомагаючи переселенцям і ЗСУ.