«Коли закінчиться війна, усі ці світлини я приберу звідусюди». Виставка воєнного фотографа в Харкові 70 20 октября 2023 12:21
У Харкові на головному залізничному вокзалі відкрилася виставка «Війна в об’єктиві Яна Доброносова». Це перша вокзальна фотоекспозиція після 24 лютого 2022 року. Але далеко не перша для воєнного фотокора видання «Телеграф» Яна Доброносова. У його воєнному архіві після 24 лютого немає хіба що Маріуполя.
«Я не був в Маріуполі. Але у березні 2022 року ходив харківською вулицею Наталії Ужвій, коли ракети літали. Був у Краматорську, під Бахмутом, на Лиманському напрямку. У Херсоні — всюди плавав. Також був на Сумщині – в Охтирці, Тростянці, коли деокупували. Фактично — вся прифронтова зона. Оскільки з 2014 року я працював оператором на телебаченні й дуже багато їздив Донеччиною, Луганщиною, то я уже мав досвід. І я не думаю, наскільки я близько знаходжуся до ворога. Знаєте чому? Тому що ми всі знаходимося до нього однаково близько. Ракети зараз літають всюди»,- розповідає Ян, який приїхав до Харкова на відкриття виставки.
Про себе Ян каже, що він киянин, який народився у Харкові, жив у Донецьку. На початку 2000-х працював відеооператором у харківській телекомпанії «Simon». Тому погоджується бути й харків’янином. З початку війни за кордон ні разу не виїздив, зате його світлини мандрують світом, доносячи головний меседж — правду про війну в Україні.
На запитання, наскільки оправданий ризик заради однієї-кількох світлин, довго відповіді не шукав: «А як оцінити ризик? Моя першочергова мета – донести, довести світу правду. А потім, відверто кажучи, є більш егоїстична ціль – я повинен працювати й заробляти. Я – фотограф, який до війни фотографував пікети, парламент. Зараз, що я маю фотографувати? Ті події, що відбуваються зараз – війну. Якщо я буду ставити собі обмеження – «сюди не йди, і туди не йди», то не зможу працювати. Я просто про це (ред.- ризики) не думаю. Ми всі знаходимося у рівних умовах – тут, у Києві та у селі Гроза. На різний час умови різні. Сьогодні «прилітало» у Харків. Гроза сьогодні більш безпечна, хоча близько тижня там було жахливо, а наступного дня «прилетіло» у центр Харкова».
село Гроза на Харківщині. Жовтень 2023Читайте також: Окупанти обстріляли дитячий заклад у Харківській області
Ян підходить до експонатів зі світлиною із села Гроза, де російська ракета вбила півсотні цивільних людей. Як не дивно, але на цій виставці – це єдина з харківських. Більше про Харків, Харківщину тут немає. Хоча їх в архіві фотокора задосить.
Київ. В метро під час повітряної тривоги
«Чому немає Харкова? З одного боку, мені імпонує, що моя виставка проходить у Харкові, на центральному вокзалі. Далі вона поїде в інші міста. А з іншого боку трохи є сум. Ви ж бачили ці фотографії. Це все про війну, яку ви бачите кожен день. З одного боку, хочу показати, а з іншого – а чого ви, харків’яни, ще не бачили?», — каже мій співрозмовник і за мить додає: «Коли закінчиться війна, усі ці світлини я приберу звідусюди. Я дуже цього хочу. Їх не буде ніде. Я продаватиму їх на міжнародний ринок. А в Україні хочу бачити тільки мирне життя і мирні мої фотографії. Знаєте, коли закінчитися війна, вона має закінчитися у моїй голові. Я дуже цього хочу».
Партія в шахи під Бахмутом. Січень 2023
Але навіть зараз серед сотень фото війни є ті, з якими, як на мене, Ян не погодиться розстатися. Вони про невійну у війну, як ця — про донецьке зоряне небо над Бахмутом у січні 2023 року.
«Це був, мабуть, останній місяць, коли там можна було знаходитися нам. Я жив у підвалі ССО (ред. — Сили спеціальної операції). Було тоді багато відзнято кадрів. Але цей вражає, тому що це ніч. Там постійно ідуть різні дуелі, обстріли. Але, знаєте, на Донеччині дуже яскраві зірки. І це поєднання для мене дуже емоційне. Я жив свій час і в Харкові, і на Донеччині. Я знаю, що таких зірок немає у Києві. Таких ніколи не побачиш. точно. Для мене це особлива атмосфера. Історія, що вражає», — ділиться Ян.
Зоряне небо Бахмута
Про кожну із своїх робіт фотограф і журналіст готовий розповісти особливу історію – іноді красиву, часто трагічну. Але навіть серед уламків будинків і зруйнованих доль Ян шукає те, що дає надію на життя, майбутнє і, врешті-решт, на Перемогу.
Охтирка. 2022
«Охтирка. Початок війни. Дівчина на фоні міськради, якої вже немає. Тут поєднання смерті та життя. Або ця партія в шахи під Бахмутом — у перерві між боями та обстрілами. І такого багато зустрічаєш. Вони вражають. Як і ця вівчарка. Собака просто дивився на мене з балкона. І я його «спіймав». Бачите, позаду неї військова форма сушиться. Вівчарка, мабуть, як і її господар, служить», — продовжує Ян, розповідати історії своїх світлин.
Ян Доброносов:»Собака просто дивився на мене з балкона»
Залізничний цикл у його творчому журналістському кейсі займає окреме, особливе місце. Зокрема, краматорський поїзд.
«Є потяг «Краматорськ-Київ». Знаєте, у цьому Інтерсіті дуже багато зустрічаєш доль: люди розлучаються, сходяться. Військові, діти, цілі родини. Там є все: сльози й радощі, безнадія та віра. Я вдячний долі за співпрацю з Укрзалізницею, розпочату півтора року тому, за командну роботу на Перемогу. Я фотографував, це викликало емоції, доносило правду світові», — каже автор виставки.
«Виставка з фотороботами Яна Доброносова для нас є символічною, — приєднується до розмови заступник директора «Пасажирської компанії» АТ «Укрзалізниця» Олександр Шевченко. — Ян саме один з тих фотографів, які супроводжували залізницю і наші вокзали в різні періоди цієї війни. Він був фактично на всіх наших вокзалах з початку повномасштабного вторгнення. І він точно саме та людина, яка своїми очима бачила багато обстрілів, багато евакуацій, і наші медичні, дипломатичні потяги. І на цій виставці якраз зібрано різні репортажі, які показують з усіх боків і роботу залізниці, і роботу інших героїчних відомств, які допомагають нам вистояти».
За словами організаторів фотовиставки, світлини в фоє станції «Харків-Пасажирський» експонуватимуться до кінця жовтня. А далі перемістяться на інші прифронтові вокзали, зокрема Донеччини.
Галина Половик